Церукал таблетки

Діюча речовина: метоклопрамiду гiдрохлорид; 1 таблетка мiстить метоклопрамiду гiдрохлориду (у вигляді метоклопрамiду гiдрохлориду моногідрату) 10 мг; допомiжнi речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, желатин, кремнiю діоксид осаджений, магнiю стеарат.

Перед застосуванням лікарського засобу обов’язково проконсультуйтесь з лікарем та ознайомтесь з інструкцією на лікарський засіб.

– Підвищена чутливість до метоклопраміду або до будь-якої іншої складової препарату; – шлунково-кишкова кровотеча; – механічна кишкова непрохідність; – шлунково-кишкова перфорація; – підтверджена або запідозрена феохромоцитома, оскільки існує ризик тяжких нападів артеріальної гіпертензії; – пізня дискінезія, зумовлена нейролептиками або метоклопрамідом, в анамнезі; – епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності нападів); – хвороба Паркінсона; – супутнє застосування з леводопою чи допамінергічними агоністами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); – встановлена метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті NADH-цитохром-b5-редуктази в анамнезі; – пролактинзалежні пухлини; – підвищена судомна готовність (екстрапірамідні рухові розлади); – дитячий вік до 1 року, оскільки існує ризик розвитку екстрапірамідних порушень (див. розділ «Особливості застосування»). Запобіжні заходи. У зв’язку з вмістом сульфіту натрію ін’єкційний розчин ЦерукалуÒ не можна призначати хворим на бронхіальну астму з підвищеною чутливістю до сульфіту.

Приймати внутрішньо перед їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. З метою зведення до мінімуму ризиків побічних реакцій з боку нервової системи та інших побічних ефектів метоклопрамід слід призначати тільки для короткотривалого лікування (до 5 діб). Дорослі. Звичайна терапевтична доза метоклопраміду становить 10 мг до 3 разів на добу. Максимальна добова доза - 30 мг, або 0,5 мг/кг маси тіла. Максимальна тривалість застосування метоклопраміду становить 5 діб. Діти. Рекомендована доза метоклопраміду для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, спричиненим хіміотерапією, становить 0,1-0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. Максимальна добова доза – 0,5 мг/кг маси тіла. Схема дозування: Маса тіла, кг Одноразова доза, мг Частота 30-60 5 До 3 разів на добу >60 10 До 3 разів на добу Максимальна тривалість застосування метоклопраміду становить 5 діб. Пацієнти літнього віку. Слід розглянути можливість зменшення дози для хворих літнього віку з огляду на зниження функції нирок та печінки, зумовлене віком. Порушення функції нирок. Хворим із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤15 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 75%. Хворим із помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 50%. Порушення функції печінки. Хворим із тяжкою печінковою недостатністю необхідно застосовувати половинну дозу метоклопраміду. Діти. Метоклопрамід протипоказаний дітям віком до 1 року у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення екстрапірамідних розладів. Таблетки не застосовувати для лікування дітей з масою тіла менше 30 кг. Дітям із масою тіла <30 кг метоклопрамід застосовувати в лікарських формах із можливістю забезпечення відповідного дозування. Передозування. Симптоми: сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій та його посилення, судоми, екстрапірамідні розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією і підвищенням чи зниженням артеріального тиску, галюцинації, зупинка дихання і серцевої діяльності. Лікування. У разі розвитку екстрапірамідних симптомів, пов'язаних або не пов'язаних з передозуванням, проводиться лише симптоматичне лікування (бензодіазепіни – дітям і/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби – дорослим). Відповідно до клінічного стану необхідно проводити симптоматичне лікування та постійне спостереження за функціями серцево-судинної та дихальної систем. Побiчнi реакцiї. З боку системи крові та лімфатичної системи: метгемоглобінемія, яка може бути пов'язана з дефіцитом NADH-цитохром-b5-редуктази, особливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка пов'язана, головним чином, із супутнім застосуванням високих доз препаратів, що вивільняють сірку. З боку серцево-судинної системи: брадикардія, особливо при внутрішньовенному застосуванні, зупинка серця протягом короткого часу після ін'єкції, що може бути наслідком брадикардії (див. розділ «Особливості застосування»), атріовентрикулярна блокада, зупинка синусового вузла, особливо при внутрішньовенному застосуванні, пролонгація QT-інтервалу, шлуночкова тахікардія типу «пірует», артеріальна гіпотензія, особливо при внутрішньовенному застосуванні, шок, синкопе при парентеральному застосуванні, гостра артеріальна гіпертензія у пацієнтів з феохромоцитомою (див. розділ «Протипоказання»), тимчасове підвищення артеріального тиску. З боку ендокринної системи*: аменорея, гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, сухість у роті, запор, діарея. З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок) переважно при внутрішньовенному введенні. З боку нервової системи: дискiнетичний синдром, головним чином у дітей (мимовiльнi спазматичні рухи, зокрема в ділянці голови, шиї та плечей, тонічний блефароспазм, спазм лицевих і жувальних м'язів, девіація язика, спазм глоткових м'язів і м'язів язика, неправильне тримання голови і шиї, перенапруження хребта, спазматичне згинання рук, спазматичне розгинання ніг), головний біль, запаморочення, сонливість, екстрапірамідні розлади (які можуть виникнути навіть після застосування однієї дози, переважно у дітей та підлітків, та/або при перевищенні рекомендованої дози) (див. розділ «Особливості застосування»), паркінсонізм (тремор, ригідність м'язiв, акінезія), акатизія, дистонія (включаючи порушення зору та окулогірний криз), дискінезія, пригнічений рівень свідомості, пізня дискінезія (яка може бути постійною під час або після тривалого лікування, особливо у пацієнтів літнього віку), злоякісний нейролептичний синдром (характерні симптоми: жар, ригідність м'язiв, втрата свідомості, коливання артеріального тиску, судоми (переважно у пацієнтів із епілепсією)). З боку шкіри: висипання, кропив'янка, гіперемія та свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк. Психічні розлади: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, тривожність, неспокій. Лабораторні дослідження: підвищення рівня ензимів печінки. Загальні розлади: астенія, підвищена втомлюваність. * Ендокринні розлади під час тривалого лікування пов'язані з гіперпролактинемією (аменорея, галакторея, гінекомастія). У таких випадках застосування препарату необхідно припинити. У підлітків та хворих із тяжким порушенням функцiї нирок (ниркова недостатнiсть), внаслідок якої послаблюється виведення метоклопраміду, слiд особливо уважно слідкувати за розвитком побiчних реакцій. У разі їх виникнення застосування лiкарського засобу одразу ж припиняють. Повідомлялося про розвиток тяжких серцево-судинних реакцій, зумовлених внутрішньовенним введенням метоклопраміду (аритмія, наприклад, у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії, вентрикулярної екстрасистолії, тахікардії, від брадикардії до зупинки серця). Існує ризик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, що вищий у дітей, і пізньої дискінезії – у пацієнтів літнього віку. Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні препарату у високих дозах та при тривалому лікуванні. При застосуванні високих доз перераховані нижче реакції виникають частіше (деколи одночасно): − екстрапірамідні симптоми: гостра дистонія та дискінезія, синдром паркінсонізму, акатизія, навіть після застосування одноразової дози лікарського засобу, особливо у дітей та підлітків; − сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, галюцинації.